Ти визначи час.
Ніколи, а може ще раз.
Невдовзі зима занесе
Все, що так зігрівало нас". (Бумбокс)
Більше ніяких разів! Вже більше місяця пройшло. Я змогла взяти себе в руки, очистити думки, але не пам’ять. Сьогодні був такий момент, коли я зрозуміла, що готова любити.
Знов такий період в житті, коли багато справ, зустрічей, щоб чогось не забути записую, але не робот, тому шось та забуваю.
За місяць змогла приблизно побачити, що таке мати малу дитину. Це я про свого Джої. Не думала, що він буде вимагати до себе стільки уваги! Крім того, що він постійно їсти хоче, так ще й побігати, хоче щоб з ним спілкувалися, а як нє, то пищить, як мала свиня! Інколи цей писк мене дратує, коли ще й часу обмаль щоб ним зайнятися. Але він такий милий, що навіть коли мене вкусити хоче, я всеодно його люблю! "Всё равно его не брошу, потому что он - хороший!"
- Mood:
pleased
І летять пусті години.
Скільки можна йти сюди?
Світ такий малий.
...коли тебе нема..." (ОЕ)
Не люблю неділю. Ніби день відпочинку, але він в мене не складається. Находить якась лінь.
Вийшла на вулицю. Людей майже нема, все якесь уповільнене і дуже тихо. Здається, від тої тишини мене болить голова. Купа думок: про роботу, людей, плани. Важко викинути, абстрагуватися від того. Деякі речі вже відомі: зміни на роботі. Знов.
Попереду весілля в родині (не дуже хочу йти), потім поїздка до Києва на семінар (має бути цікаво, але я не люблю коли мені хтось чи щось нав’язують), ДН Іри (більш весела подія).
Сьогодні випробовувала свої нові зимові чобітки, задоволена. Взагалі люблю взуття, особливо чоботи - зручні, на каблуку, облягаючі, запах шкіри і стрункі ноги, як на мене дуже сексуально.
П.С. Сьогодні термінал забрав в мене 10 грн. :(
- Mood:
sad
Есть надежда выйти замуж за принца
Солнце всем на планете одинаково светит
И принцессе и простой проводнице" (Сердючка)
Напевне, не одну мене дістали вже ті дурнуваті питання родичів/співробітників/сусідів/заміжніх подружок: "Коли заміж вже?" або "Коли вже погуляємо на твоєму весіллі?" От цікаво людям лізти в чуже життя. Найцікавіше, що після заміжжя питання не припиняються! Далі йде: "А коли дитинку заведете?", "А коли другу?", і т. д.... аж до кінця життя...
Пропоную поділитися досвідом "гарних відповідей", таких, щоб вже перехотіли питати, або просто задумалися.
Як себе поводити з "небайдужими"? Ігнорити? Злитися?
П.С. Чомусь хлопців про це менше питають, чи я помиляюся?
- Mood: good
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
entertainer_ завжди відшукує цікаві тести :) Люблю дізнаватися щось нове про себе. | Ты - латте. |
 Ты латте, и ты состоишь из слоев. Молоко, молочная пена и непосредственно кофе. Одно под другим, одно под другим. Заметь, никаких черных оттенков. Только белые и умеренно кофейные. Холодное и горячее. Латте играет на противоречиях и при этом чудесно их совмещает. А еще оно очень быстро кончается, что, наверно, свидетельствует о переменчивости натуры. :) sir_archet http://infiction.ru |
| Пройти тест |
- Location:Засинаю
- Mood: good
...О, як всміхнулася доля моя:
Перше слово промовила ти.
І відчув я себе не єдиним биком,
Бо від тебе смердить ЧАСНИКОМ!" (Ot Vinta)
Профілактичні заходи на роботі досягли свого апогею: цілий день відкрите вікно (слово "провітрювання" люди сприйняли не буквально), протирання клав, мишок, дверних ручок горілкою і спиртовмісними серветками, розкладений по столах часник і цибуля, пульвизатор з кедровим маслом, оксолін, чай з калини/лимоном, це не враховуючи пов’язок і справжнього українського обіду - борщ з цибулею. При чому я так захопилася, що їла цибулю з солодкими яблучними млинцями, помітила коли вже доїдала, що щось не те... :)
П.С. Сьогодні неймовірно красивий повний місяць!
П.П.С. Щойно завершила пошиття другої в своєму житті марлевої пов’язки. Співробітниця подарувала пів метра марлі. Бо ні бинтів, ні пов’язок я в центрі не знайшла, так само як і обіцяних противірусних ліків. Імунал за 45 грн. хай їдять самі!
- Location:Дома
- Mood: optimistic
Прощавай, кохана! Лай-лай-лай-лай..." (Друга Ріка)
Проводжала вчора подружку і співробітницю на потяг до Києва, на пмж. Так якось все швидко вийшло, просто не віриться. Пакували коробки, а руки того робити не хотіли.
За ці 4 з копійками роки так звикли один до одного... Бачилися більше часу, ніж з хлопцем чи навіть найкращою подружкою. Хочеш якоїсь афери, або пригод - піди кудись з Оксаною, або краще поїдь :) В нашій маленькій компанії стало на одну Оксану менше :(
По житті людина, в залежності від обставин, часу, перебуває в різних колективах: садок, школа, універ, робота, сім’я. З кожним роком коло спілкування, говорю про себе, розширюється. З кимось бачуся досить рідко, з кимось - навпаки. Когось знаходиш, когось втрачаєш... Таке життя.
Про грип (чи шо там)
Особисто я не вірю вже нікому і нічому. Є факти: багато хворих і смертельні випадки. Знаю як створюються новини: хтось від когось шось почув, що не запам’ятам, то придумав... От звонив друг з Житомира, з питанням чи правда, що у Франківську люди вже сім’ями помирають...
В нашій країні ніколи не кажуть правди, кажуть те, що вигідно комусь. А медицина - то бізнес. Паніку зчинити - раз плюнути. Може б люди були спокійніші, якби навіть для профілактики/заспокоєння змогли з’їсти ту таблетку, якої зараз не знайти в аптеках. Я вже того наслухалася - на рівному місці сьогодні температура 37,2, навіть з дому не виходила. То все самонавіювання. Йду їсти часник.
- Location:дома
- Mood:
nostalgic - Music:М. Джексон
А взагалі, якась вже паніка в людей: скуповування ліків з аптек, вже і в нас люди по місту в пов’язках бачила сьогодні (і навіть на роботі).
Думаю, багато значить ше самонавіювання і те, що кругом і звідусюди про то говорять. Таким вразливим людям як мені, треба взагалі вуха закрити!
- Mood: cold
Витирай свій тон, змивай свій лак
Краще вже ніхто, ніж аби хто
Буду одинак, я одинак..." (Бумбокс)
Згадала молодість - вирішила в реалі зустрітися з хлопцем, який зі мною в неті познайомився. Спочатку сказала "ні", потім передумала (!дівчата!) і вирішила таки піти, бо згадала своє правило про "шкодувати двічі" :)
Буває так, що люди розмовляють українською, але не розуміють один одного - нема контакту, не вловлюється чужа думка. Важко так спілкуватися. Тому, не бачу змісту активно розвивати це знайомство, щоб не було комусь потім мучітєльно больно. Не знаю, може, то дійсно мені щось бракує? Здається, нормальний хлопець, але щось не те, не моє... Своє, старе, вредне і погане чогось в 100 разів краже. Бо своє. Мала можливість сьогодні переконатися.
Змокла, як собака. Минулі дні носила парасою. Сьогодні - залишила вдома. Сподіваюся гарячий душ і глінтвейн зроблять свою справу :)
Ще, мені сьогодні одногрупниця привезла мої дипломи. Дуже тішуся, що не прийдеться тратити день на той, мною "любимий", Тернопіль. УРА! Я тепер справжній дипломований спеціаліст, сорі - магістр :) Маю вже 3 пластикових папірці, читала який широкий спектр їх використання :)
Таки спробую втілити в життя минулотижневий план. Не знаю як на рахунок відпочинку, але зміна обстановки буде.
Принесла додому букет жовтого листя, помитого дощем. Дуже мені подобається цей етап осені: кожного року збираю листя - романтично дуже, такі відчуття приємні... Хай тішать мене у вазі. Частину засушу в книжці.
- Location:дома
- Mood: good
За якихось пів дня зіпсувалася погода :( Ліс і збирання грибів - накрився... снігом. Ше додалося трохи дрібниць... одним словом - я вдома. Звична середа: відсипалася після вівторка, ощадкаса, магазин, готування їжї (брат не оцінив).
В квартирі холодно :( Трохи зігрілася коли бігала біля плити.
Бідний Джої змерз, навіть пчихнув пару разів. Відшукала камін, те саме зробили мої сусіди - на поверсі вибило світло...
Є заманлива пропозиція їхати в неділю на екскурсію по замках Львівщини. Ще не визначилася, як-не-як досить холодно, знаючи, які в тих замках протяги... Поки думаю.
- Location:Дім
- Mood: cold
все подвір’я стало білим..." (Вірш з читанки)
Ну, все не все, але факт на ліцо :)
А нових чоботів я ще не купила, та й ходити в таку погоду по магазинах нема ні сил, ні бажання... Тим більше, що їду завтра у вимушену відпустку до понеділка...
Не хочу холоду :( І так спостерігаю, як з початком осені якось уповільнюється все навколо: час, люди... завмирає природа. Кожного дня інший пейзаж за вікном - все більше і більше жовтого листя, а потім його буде ставати все менше і менше, залишаться голі страшні гілки (це, якщо сніг нормальний не випаде). А потім, і до Нового року недалеко...
П. С. Приєднуюся до тих, хто сьогодні буде саме про сніг писати :)
- Location:Робота
- Mood:busy
Вже рівно тиждень як в мене вдома живе мохнате чудо - морська свинка Джої. Ім’я придумав брат, як і ідею принести його додому, з обіцянкою доглядати, годувати, чистити клітку... Обіцянки-цяцянки. В результаті займаюся тим я, мені то не дуже накладно, бо той пухнастик мені дуже подобається, але треба і совість мати... Не мала баба клопоту - купила порося :)
Свин вже трохи освоївся, хоча і далі боїться як дзвонить телефон, шось підозріле біля нього, але на руки вже йде, мене впізнає :)
Пошила йому гамак, але він почав ховатися під нього - малий ше, лиш 2 місяці має.
- Location:Робота
- Mood:
sleepy
Ми заручники наших "хочу" (Бумбокс)
Зупинитися перед спокусою щось купити... Просто походити по магазинах - нема такого задоволення, треба обов’язково шось купити. Втриматися важко - розпродажі літніх речей, знижки. Придбала сарафан на бретельках, чекатиме літа в кутку шафи. Туніка, колготи, легінси... На черзі зимові чоботи. Кожного дня обіцяю собі відкладати на них гроші і нічого більшене купувати, бо в шафі і так НЕМА ВЖЕ МІСЦЯ! Та де там! Одягу багато не буває, так само як білизни, взуття...
- Location:працюю
- Mood: cold
Пішла я викидувати сміття, сфоткав і мене. Цікаво, нашо то йому? Як побачите в газеті, знайте - то я! Навіть сміття не можна спокійно винести.
- Location:працюю
- Mood: sleepy
Happy end в історію твою й мою
Викарбовую я, викарбовую
Сум, скупою мовою..." (Бумбокс)
Почалося все з ранку: мали сьогодні нам привезти морську свинку, ми з братом собі вирішили таку тваринку завести, звати
Потім пролунав телефонний дзвінок, і подружка повідомила мені новину, якою я була шокована. Чого-чого, але такого я навіть собі подумати не могла. Чергове розчарування. Скільки ще???
Збиралася в центр, всі до кого не звонила чимось зайняті. Неділя вихідний день.
Вирішила посидіти в неті, зайшла на свою ферму і чуть з крісла не впала: мій рівень понизили до 13, забрали всі гроші, досвід і т. д. Більше нікому з моїх друзів, ТІЛЬКИ МЕНІ!
Ше не вечір...
Драматизовано, але під яким кутом подивитися. Сьогодні він такий.
- Location:сам дома
- Mood:
apathetic
Лай-ла-ла..." (Земфира)
Інколи роблю дивні речі, які суперечать моїй поведінці, але чому я так зробила пояснити не можу... Зроблю, а потім, наступного дня, питаю себе "Навіщо?!!" відповіді нема. Ніби послідовна, спокійна і врівноважена, не здатна на необдумані вчинки. То значить я таки обдумую свою поведінку?
Мій принцип - "краще зробити і шкодувати, ніж не зробити і шкодувати двічі". Зраджую йому. В куток мене :( Життя не має функції перемотування плівки назад.
- Mood:artistic
Хотіла вилікуватися за день, використала майже всі знані народні і аптечні варіанти, але ніц з того не вийшло :( Забагато з’їла таблеток, спекла чимось горло, результат не тішить... Продовжую жахливі процедури полокання горла, промивання носа, цибуля, чай...
Ослаблений організм, дається взнаки відсутність відпустки і прогрівання на сонечку біля моря.
З брата користі мало - прибирай, готуй їсти... навіть похворіти по-людськи не можливо...
- Location:дома
- Mood: cold
Про виставу. Важка для сприйняття. Близька для мене, бо бо дія відбувається в моїх рідних краях - Буковина, Вижниця. Знайомий діалект... Людям, які не читали - важко зрозуміти шо там і до чого, ну і хто разгаваріваєт па расейскі, і заледве розуміє україніську - теж.
- Mood: good
Фільм мені сподобався, правда, трохи насторожив початок. Приємні мені актори: Олена Бабенко, Космос, Саша Бєлий, купа дітей, фільм позитивний, посміялася.
Запримітила ще одну, але не нашу комедію. Ніц, певно, цікавого чи нового, але як не буде чим зайнятися можна сходити. Хоча на "Пункт призначення-4" мене нічим не заманиш, бачила два фільма - мені стане, не люблю таке кіно і не відношуся до тих людей, які ходять на все підряд, що показують.
- Location:Дома
- Mood:busy
І доля всі надії, сподівання розігнала.
Куди ідеш, що буде далі - питання,
Над якими зараз думати, повір, не варто." (Бумбокс)
Майже змирилася з цим статусом, вжилася, зрослася, не помічаю чи не хочу помічати що може бути інакше. Так добре, все влаштовує чи це знов обман? Одна відмазка - нема часу. Здавалося і не глобальним справам відданий той час, так - багато дрібних, але то нічого не змінює. На питання подружки "Як твої хлопці?" - навіть не знала що сказати. Які хлопці? Вона одна...
З’явилася в мене в голові одна ідея, але нажаль, пізно, і не знаю чи встигну я її втілити в життя. Дуууже б хотілося. Буду старатися. Вечорами.
Обіцяла написати про Закарпаття. Не доходять руки. Понадруковувати фоток з літа, яке вже закінчилося, поскладати в фотоальбоми... Почати вишивати сорочку...
- Location:Робота
- Mood:busy
"Ляп на себе, ляп на мур - буде з мене штукатур" - сказав тато :)
Вчора ввечері була закладена перша цеглина нових стін мої ванної. Зрушили з місця.
Чогось нам катастрофічно не везе з сусідами. На поверсі в мене живуть "чудові люди", в мами, теж нема з ким край боронити - за кожен кущ сваряться... Пів поверха робить ремонт в квартирах, весь коридор завалений, а ми тільки вчора почали і вже заважаємо сусідці, і коридор я не правильно замітаю і взагалі не прибираю, семе цікаве, що вона це моїй мамі розказувала, хоч мене бачить кожного дня, думає що я дуже боюся шо скаже мені мама. Поставили її на місце. Але там нема з ким говорити, чоловік сусідки каже, що він хворий на голову, що ніхто нічого йому не зробить... От так весело. Скоро з ними теж дах поїде...
- Location:Робота
- Mood: apathetic
Profile
- e_l_i_s_s
- e_l_i_s_s
- Сайт "Афіші"
Syndicate
